December 29th, 2014

Всё это было бы смешно, когда бы ни было так грустно

Небезызвестный Портников написал текст против нынешних российских лоялистских журналистов, вспомнив их либеральное прошлое - "ах, какими они были хорошими тогда и какими плохими стали сейчас" (оригинал на забликированных Гранях: http://grani.ru/opinion/portnikov/m.236377.html; доступный текст: http://v-n-zb.livejournal.com/7807478.html).

Нет, для нас все эти леонтьевы и тогда были плохи, и сейчас, но всё-таки самый цимес полюбуйтесь, как гг. портниковы с 1990-х годов не научились ничему:

Помню Мишу Леонтьева корреспондентом «Атмоды» — газеты Народного фронта Латвии.
На страницах первой в Советском Союзе по-настоящему свободной газеты — в Москве ее можно разве что в «трубе» на Пушке купить — Миша так убедительно описывал будущий экономический крах империи и глупость ее правителей, что я еще долгое время воспринимал его как лучшего либерального журналиста своего поколения.
И самого убежденного — ведь на его стороне была как-никак сама экономика.
(...)
Но когда казавшиеся порядочными и профессиональными люди соревнуются в подлости и бездарности, тоже, очевидно, рассчитывая на расположение публики, уважение политиков, премии, деньги и должности, — это уж совершенно для меня немыслимо.

И я начинаю опасаться, что все же дело не в них самих, а именно в публике.
Когда публика вызывает зло на бис, любому падкому на аплодисменты и поклоны лицедею очень трудно отказаться от выступления.
Журналистика не та профессия, которая позволяет легко противостоять искушению.
Здесь отказ от бисирования — поступок, и читатель даже не представляет, какие усилия нужно предпринимать, чтобы оставаться самим собой.

Но когда я слышу, что все эти киселевы-соловьевы погубили Россию, я всегда могу напомнить, что перед этим Россия растлила и погубила их самих.
И даже если этот процесс взаимного оболванивания проходил синхронно, публике все равно нет никакого оправдания.


Как удивительно: после того, как итогом деятельности "Атмоды" стало лишение гражданства латвийскими русскими, почему бы это его журналисту в России пришлось искать другое амплуа? Какая подлость со стороны российской публики, что она не поняла всей благости произошедшего в маленькой, но гордой стране!

Г-н Портников, Вы читателей совсем за идиотов держите?!
MFA, Vasco, Povo

Генерал Катеринчук против врага внешнего и внутреннего



Уж как в Третьем отделенье,
По цареву повеленью,
Храбрый Дрентельн-генерал
Всех жандармов собирал.

Для прочистки ихней глотки
Подносил по рюмке водки,
По полтиннику дарил,
«Эй, ребята! — говорил. —

Подозрительные лица
Расплодилися в столице,
И бунтуют, и мутят,
И меня убить хотят.

Уж вы, синие мундиры,
Обыщите все квартиры.
От царя дана вам власть —
Знай тащи, ребята, в часть!

Если где сопротивленье —
В зубы бей без рассужденья,
Сам, мол, Дрентельн-генерал
Отвечает за скандал!»

Но, исполнены печали,
Голубые отвечали:
«Ах, отец ты из отцов,
Генерал ты Дрентелёв!

Показали бы примерно,
Как тебе мы служим верно,
Да сумнительно, вишь, тут –
Сохрани господь — убьют!»

На такое заявленье
Молвил Дрентельн без смущенья:
«Стой, ребята, не страшись!
Вот перцовка — подкрепись!

Дам на каждый дом две роты
Государевой пехоты,
Казаков прибавлю взвод —
Знай подталкивай вперед!..

Всем отрядом, душ хоть в триста,
Двиньтесь вы на нигилиста,
Навалитесь на него —
И не пикнет ничего!»

Тут жандармы ободрились,
Разом в пояс поклонились,
И ответил бодро всяк:
«Ладно будет, коли так!

Поусердствуем как можем:
Лоском на землю положим,
Все им зубы раздробим,
То-то страху зададим».

И пошли у нас в столице
Рыскать синих вереницы;
Хочет доблестная рать
Всю столицу обыскать!

Этот жанр вечен

ДЕЩО З УКРАЇНОЗНАВСТВА
I. Спеціально для русотяпів

Кілька популярних лекцій з українознавства спеціально для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться i не цікавитимуться...

Що таке Україна?

Україною зветься "искони русская земля. - Малая Русь, где все обильем дышет"...

Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії i Юго-Западного краю.

Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь i взагалі всіляка така Під'яремна Русь.

От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під'яремна Русь рівняється Україні.

Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать.

Столиця України - Київ.

Виконує обов'язки "Матері городов руських".

Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят.

Дядько руських городів - Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб i досі допомагав від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом i їдять того обапола до цурки.

Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава. Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала. Головна річка на Україні - Дніпро, що зветься ще "Руской славы колыбель ".

Населення на Вкраїні - малоросійські хохли.

3вуть їx солопіями. Вони всі в широких штанях. Балакають мужицькою мовою i співають малоросійських пісень з гопаком.

Мужицька мова тепер державна, i всі її повинні знати.

Вона дуже подібна до російської.

По-російському - трест i по-українському - трест. Синдикат - i по-російському i по-українському - синдикат. Тантьєма - так само i по-російському i по-українському.

Так що ризниці майже нема ніякої, i вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство ,- не тяжко.

От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький.

А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, долари, це однаково i по-російському i по-українському.

Отже, не бійтесь українізації.

ІІ Для щирих українців

А це лекції для тих, що перецiкавлювалися, перецiкавлюються й перецiкавлюватимуться Україною.

Що є таке Україна?

Ненька-Україна - це держава від Біскайського моря i до пустелі Гобі або Шамо.

3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу.

Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку - Чорноброва Галя.

Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої i пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябкiв, Лискiв та Лапкiв; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до "Гиля, гиля, cipi гуси..."

Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв.

Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона вiд Мiсiсiпi, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали "Титаники", але треклятущi кацапи випили Днiпро-Славуту, i він трохи ніби висох.

Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо.

Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший.

На північ від України живуть треклятущi кацапи, що годуються виключно українцями.

На Сході поляки, дуже хороший, братній народ.

А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули.

-----

Что характерно, тема обеих сторон раскрыта на 100 %.